Михайло Назаренко — Як припинити хвилюватися i стати тольтеком
head
Филология
Philologia
Главная · Карта. Поиск · Параллельный корпус переводов «Слова о полку Игореве» · Поэтика Аристотеля · Personalia ·
· Семинар «Третье литературоведение» · «Диалог. Карнавал. Хронотоп» · Филологическая библиотека · Евразийские первоисточники ·
· «Назировский архив» · Лента филологических новостей · Аккадизатор · Транслитер · TeX · О слове «Невменандр» ·
Филология. Лингвистика. Литературоведение
Михаил Назаренко

Михайло Назаренко — Як припинити хвилюватися i стати тольтеком

Книжник-review. — 2004. — № 7. — С. 26.


Энжелес ЭРРИЕН. Путь четырех дорог. - К.: София. — 208 с. (п); Мигель РУИС. Четыре Соглашения. - К.: София. — 144 с. (п)

Мабуть, ніщо так не визначає сучасний стан західної цивілізації, як поява книг, що пропонують Шановному Читачеві/Читачці докорінно змінити його/її життя, нічого при цьому не змінюючи. Дейл Карнегі вимагав забагато — виконувати кількадесят приписів. Чом не скоротити їхню кількість, скажімо, до чотирьох?

Не знаю, чи мають кастанедіанські тольтеки щось спільне із плем’ям, котре знають етнографи; здається, ні. «Антропологи говорять про тольтеків як про націю чи расу, але насправді вони були вченими й митцями, котрі створили свою спільноту для дослідження та збереження духовного знання і звичаїв давнини». Ці «не народ, а вчені» підозріло нагадують тамплієрів, що «завжди до цього причетні».

Книжка Енжелес Ерріен «Шлях чотирьох доріг» («The Four-fold Way»; в перекладі заголовок обернувся недоречною тавтологією) — не дуже приступна для неофіта, проте побудова її проста: тут змішані політкоректність, стилізована етнографія та банальні афоризми. «Дій, перебувай тут і тепер. Будь уважним до всього, що має серце і призначення. Говори правду, не засуджуючи. Будь відкритим результату, але не прив’язаним до нього». Оце і є «шлях чотирьох доріг». Зрозуміло, що подібних порад кожен може надати безліч, не посилаючись на «корінні народи», у яких «ми маємо сьогодні шукати поради, як піклуватися про Землю». З книжки можна також дізнатись про те, що Воїнів спосіб роботи з Силою — це тріскачка і танці, а медитує він стоячи; Цілитель має чотирьохкамерне серце і медитує лежачи; тубільці ж Черепахових островів моляться «Прабатькові-Вогню, великому ядерному полум’ю Сонця». Ілюстрації, втім, цікаві. Переклад неоковирний.

Книжка Мігеля Руїса «Чотири угоди» дещо цікавіша — тим, що небезпечніша. Ніяких нових думок (ба навіть Істин Великої Традиції) тут, звісно, немає. Є популяризований буддизм (людство, мовляв, лише спить і бачить Сон планети; реальність — задимлене дзеркало… тощо, тощо). Трохи «нью-ейджу» («Усе є Бог… Ми — Бог») і леннонівські поля наркотичної полуниці. «Чотири угоди» побачили світло у 1997-му, а за рік до того Пелевін вже спародіював їх у «Чапаєві». Таке рідко, але трапляється.

В середні віки християни бачили у видивах переважно пекло, бо вважали себе грішними; піддослідні доктора Моуді бачили переважно рай, бо хто ж туди потрапить, як не вони! Тут спостерігаємо щось подібне: буддизм вчить, як звільнитися від світу, а Руїс — як змінити «інфернальний сон» на «райський» і задовольнитися цим.

«Знадобиться величезна сила волі, аби прийняти ці Чотири угоди…» Кого тут хочуть одурити? «Твоє слово має бути бездоганним. Нічого не бери на свій рахунок. Не роби припущень. Намагайся все робити найкращим чином». Дуже вже важко… Чому раз-у-раз подвигом називають те, що в християнській культурі не досягає навіть поняття норми?.. Кілька цитат:

«Якщо я люблю себе, то проявлю це почуття і у спілкуванні з оточуючими». (Лев Толстой це сформулював значно точніше: «Як зробити так, аби всім було добре, а, головне, мені?» Винятково чесний був навіть у егоїзмі.) "Не важливо, що саме ви про мене думаєте, ваші особисті міркування мене не цікавлять. Тому що я себе знаю… Ви навіть можете сказати: «Мігель, мені боляче вас слухати». Але страждаєте ви не від того, що я кажу, а від ран, роз’ятрених моїми словами. Ви самі собі робите боляче. Я ніяк не можу взяти це на свій рахунок". «Якщо хтось вистрелив вам у голову з пістолета, в цьому не було нічого особистого». Дуже, звісно, заспокоює.

І нарешті: «Гріх — це те, що ви робите всупереч самому собі… Бути бездоганним означає не йти всупереч собі. Коли ви бездоганні, то відповідаєте за свої дії, але не засуджуєте і не соромитеся себе». Не сумніваюся, що якраз це твердження багато хто прийме із захопленням, а саме — ті, що вже вважають себе бездоганними; якщо хтось із ними не згоден — не беріть на свій рахунок.

Гуманіст Мігель Руїс проповідує загальну любов і, здається, не усвідомлює, що принципи «не йди проти себе» і «не бери на свій рахунок» у поєднанні можуть дати лише один результат — той самий, що у старому мультфільмі: «Люби себя, чихай на всех, и в жизни ждет тебя успех…»

«Якщо єресь досить єретична, вона завжди впливає на мораль», — казав патер Браун. Тольтеки, згідно з передмовою, збиралися у місті пірамід, яке мало назву «Місце, де Людина стає Богом». А добром такі ігри не закінчуються.